When witches go riding… (УКРАЇНСЬКОЮ)

Іноді в такі моменти вона згадувала, як довго вони йшли до цього. Вона, що не знає себе, затиснута й самотня. І він, що шукає наосліп, не справляється зі своєю силою, надто хаотичною, щоб їй можна було дати волю.
І все ж таки, в настрій треба входити поступово…

Десь для нас печуть каштани

— Нарешті!
На Міну налетів вихор, збив валізу, закрутив, відпустив і захихотів.
Раїса танцювала навколо неї як дитина, що зачекалася в садочку, руде волосся заплетене в дві кіски, білосніжна блузка вільного крою і яскрава максі-спідниця, що летить сонцем…

ПРО ЩО МОВЧИТЬ КОННЕМАРА

Коннемара, що розкинулася на пагорбах у протилежній частині острова, покликала її до себе, випадково впавши на підлогу рекламною брошюрою. Скелі Мохера на фото поряд зловтішно німували про самогубців і божевільний вітер, що рве з гір униз. На скелі не можна, про них вона знала.

Півник [міні а-ля ґорор]

Палена карамель, маленькі півники червоного кольору. Одного разу батько взяв Павліка з собою. Вони йшли повз цирку, і біля входу продавалися ті самі півники – маленькі червоні та великі білі. Павлік спитав…

🎉Моя перша аудіо-оповідка 🎉

Відео, якщо точніше. Ми з міджорні добре спрацювалися! 💃🍷 Насправді, я хотіла зробити смачно. Щоб слухати і дивитися, і щоб було гармонійно.

Привітайте мене ;)

❤️‍🔥“Чай з сонцем” – моє перше друковане оповідання, що увійшло до збірки, від якої неможливо відірватися.
“Крізь видиме пізнавай невидиме” – скарбниця мініатюр, де автори намагалися відшукати те, повз чого люди проходять кожен день, не звертаючи уваги, але що так чи інакше має вплив на їхні життя.

В ЇЇ ОЧАХ

Крісло ховає її фігуру. Вона витягла ноги у витончених червоних туфлях і уперла шпильки у в’язкий коричневий килим. Звісно, він зачепився. Звичайно, кава розлилася. Вона сіпнулася, потім взяла в жменю серветок і одним неквапливим рухом стерла пляму з колготок.

VINCIT OMNIA

Чи хтось ще хотів, щоб це була вона? А чи так буває? Коли хотілося, але потрібно зовсім інакше, щоб відбутися. Щоби в стрижнях буття нескінченна спіраль часу упорядкувала це у свій черговий виток.

КАЗКОВА ПІСНЯ

Люди тут не гуляли, лиш іноді з одного узбіччя на інше поспішали зухвалі білки. Легковички, помічаючи їх, перелякано сигналили.
Зупинялися зрідка, хіба щоб сфоткати сонце крізь крони сосен і принагідно перевірити навігатор.
— Тут жахливий зв’язок, ми точно повернули, куди слід?
— Так, просто не ловить сигнал. Проїдемо ліс, і буде норм.
Такі теж були особливими. Ночами ліс нашіптував їй свої казки…