Палена карамель, маленькі півники червоного кольору. Одного разу батько взяв Павліка з собою. Вони йшли повз цирку, і біля входу продавалися ті самі півники – маленькі червоні та великі білі. Павлік спитав…
Від Селени прийшло в особистий чат:
“No jodas. Cuídate. 😘»
І в загальний, з перекладом:
“Починаймо, доки всі не сконали”
Відео, якщо точніше. Ми з міджорні добре спрацювалися! 💃🍷 Насправді, я хотіла зробити смачно. Щоб слухати і дивитися, і щоб було гармонійно.
— Вам тре відпочити, Андрію. Ви обробилися.
— Запрацювався?
— Обробилися.
В неї чудова усмішка заміжньої жінки…
Крісло ховає її фігуру. Вона витягла ноги у витончених червоних туфлях і уперла шпильки у в’язкий коричневий килим. Звісно, він зачепився. Звичайно, кава розлилася. Вона сіпнулася, потім взяла в жменю серветок і одним неквапливим рухом стерла пляму з колготок.
Чи хтось ще хотів, щоб це була вона? А чи так буває? Коли хотілося, але потрібно зовсім інакше, щоб відбутися. Щоби в стрижнях буття нескінченна спіраль часу упорядкувала це у свій черговий виток.
Цієї суботи було затишно. Майстри натхненно відпрацьовували нові девайси, глядачам було чого захотіти. Пересвідчившись, що тут все норм, Фіона відійшла до Сергія на бар. Дівчата звичними рухами робили «Мрії куколда» і «Лоліту». Спостерігати за цим було так само приємно, як за польотом флогерів. Їй з Сергієм вдалося облаштувати сім повноцінних зон взаємодій…
…Вона тримала обома руками кружку і робила часті великі ковтки. Марина розглядала її кілька секунд. Великі очі, красиві, лайтовий макіяж як і минулого разу, намагається виглядати розслабленою, але звичайно, що ні.
Волосся розпущене, охопило щоки з двох боків, рукава пухнастої водолазки натягнуті аж до середини пальців, кружку тримає між собою і екраном. Ну, ок…
— Не дарма привіз тобі. Он дивись, — він розсипав перед нею дари. — Старший руг жінку свою вміє поважити. Чаші тут, золоті ложки, каміння. Але є найкращий. Сестра твого роду передала тобі його. Очі закрий і повернись, давай хутко, повішу на тебе.
Сплетіння незліченних сонячних рук огорнуло її шию, на мить навколо здійнялася невидима потужна хвиля…
Шукаючи в напівтемній гардеробній пакувальний папір ще з минулого року, Крістіна подумала, що весь цей рік – самі виклики. І це вже навіть не про війну, бо зміни, які «прилетіли», у Крістіни в нормальні часи мали право трапитися тільки за ретельним плануванням. Ну, нічо…