СОЛОДКІ ФАНТАЗІЇ В ТЕМУ

Починається ця вся історія ще на Різдво…
ні, на Миколая! О! На Миколая, в точку!
Підступний мужик МОЇМИ РУКАМИ притягує в дім під подушки дітям нудотні мілки, пальмові рошени і ведмежуйки, що застрягають у зубах. Жаліслива бабуся з Німеччини надіслала десять кіло закордонного цукру, закамуфльованого під вафлі, яйця, шоколадні плитки, плиточки і плитулечки…

When witches go riding… (УКРАЇНСЬКОЮ)

Іноді в такі моменти вона згадувала, як довго вони йшли до цього. Вона, що не знає себе, затиснута й самотня. І він, що шукає наосліп, не справляється зі своєю силою, надто хаотичною, щоб їй можна було дати волю.
І все ж таки, в настрій треба входити поступово…

When witches go riding…

…Иногда в такие моменты она вспоминала, как долго они к этому шли. Она, не знающая себя, зажатая и одинокая. И он, ищущий вслепую, не справляющийся со своей силой, слишком хаотичной, чтобы ей было можно дать волю…

Ще зовсім давно

— Голова знову болить, — сказала, дивлячись на чоловіка. Він підвів голову, позіхнув і попрямував було до глечика з водою, але Саша була ближче.
— Дякую, Гош, я впораюся, — лила воду тоненьким струмком. Він падав у склянку мелодійно, по-музикальному рівно.
За вікном завила сирена, розбиваючи гармонію…

Піджаки в трусах

Від Селени прийшло в особистий чат:
“No jodas. Cuídate. 😘»
І в загальний, з перекладом:
“Починаймо, доки всі не сконали”

Вселенський сум нації

Іноді мені трапляються українські книги, які неможливо читати.
Ідея прекрасна, обкладинка мімімішна, сюжет вабить… А читати нестерпно. Це коли хтось особливо тямущий десь там вирішив, що до друку потрібно пускати книги з найневживанішими словами (а ще краще – дикими сільськими архаїзмами), і ніяк інакше.

В ЇЇ ОЧАХ

Крісло ховає її фігуру. Вона витягла ноги у витончених червоних туфлях і уперла шпильки у в’язкий коричневий килим. Звісно, він зачепився. Звичайно, кава розлилася. Вона сіпнулася, потім взяла в жменю серветок і одним неквапливим рухом стерла пляму з колготок.

VINCIT OMNIA

Чи хтось ще хотів, щоб це була вона? А чи так буває? Коли хотілося, але потрібно зовсім інакше, щоб відбутися. Щоби в стрижнях буття нескінченна спіраль часу упорядкувала це у свій черговий виток.

Дахи кольору помаранча

…Вона тримала обома руками кружку і робила часті великі ковтки. Марина розглядала її кілька секунд. Великі очі, красиві, лайтовий макіяж як і минулого разу, намагається виглядати розслабленою, але звичайно, що ні.

Волосся розпущене, охопило щоки з двох боків, рукава пухнастої водолазки натягнуті аж до середини пальців, кружку тримає між собою і екраном. Ну, ок…

1 2